МЕФ mephedrone Лысково

Эй, чуваки! Разбейте сюда, наркорэпер Хэйтз в здании! Давайте закурим эту грязь и разложим все по полочкам. Я хочу рассказать вам историю, которая смогла изменить мою жизнь до самых оснований. Приготовьтесь узнать, как я купил мефедрон и перестал слушать эту чушь, которую преподают в школе. Ловите пачку и не забудьте натянуть трусы - погружение будет долгим.

Всё началось с неприятного токсика по имени Васян, который попался мне в школе. Этот тип считал себя гуру легалки и таксикологии, но на самом деле был всего лишь мелким плотником с недостатком внимания. Васян поставил меня на закладку, предложив прикрутиться к такому замечательному делу, как мефедрон. Правда, я раньше только слышал про эту шнягу в песнях рэперов, но никогда не заморачивался насчёт реального опыта.

Ну что ж, я решил заморочиться и согласился на эксперимент. Васян достал свою закладку, я посмотрел на дозняк и прикинул, что настало время узнать, что творится внутри. Я проглотил это маленькое колесо и ждал, какой-то реакции.

И нет вам, чуваки, никакой реакции! Я ощутил только лёгкую головокружение, которая была практически не заметна. Это было не бодяженный гандон, а просто какой-то слабый димедрол. Однако, я не сдался, и вместо этого решил увеличить дозу. Васян кинул мне ещё пару колес и сказал, что они не разбавленные.

На этот раз всё пошло по-настоящему. Я начал ощущать непонятные вещи, словно мой мозг перенесся в другую реальность. Всё окружающее стало искажаться, цвета стали насыщенными и яркими. Ладно, это было не ЛСД, но всё равно я был на седьмом небе от счастья.

Теперь, когда я купил мефедрон, школа для меня стала просто неконтролируемым сбродом. Я больше не мог слушать тех учителей, которые ничего не знают о нашей реальности. Вместо уроков, я предпочитал прятаться в уголке и писать свои рифмы. Не, это не были просто рифмы, это был мой способ вырваться из этой серости и показать всем, что я могу больше.

Моя жизнь превратилась в одну сплошную поисковую машину. Я искал новые токсики, новые закладки, чтобы погрузиться глубже. Иногда даже мои близкие друзья становились лишь средством для достижения новых высот. Некоторые из них понимали и поддерживали меня, но другие начинали видеть во мне лишь потенциальную угрозу. А мне было все равно, я продолжал впиваться в эту жесткую реальность, словно последний глоток воздуха в пустыне.

Я перестал слушать обыденные рэперов, которые пели о деньгах, сексе и наркотиках. Вместо этого я стал изучать философию и писать свои тексты, полные символов и глубины. Но даже в таком состоянии, я не мог отбросить свои корни. Наркотики и мой путь в рэпе всегда были рядом, словно неотъемлемая часть меня самого.

Мне стало интересно, кому ещё можно продать эту чудо-шнягу. Я начал пробивать новые закладки, и мне удалось найти некоторых парней, готовых покупать мефедрон. Иногда я даже отдавал пару закладок в долг, просто ради удовольствия видеть, как люди погружаются в мою реальность. Но с течением времени, я понял, что это не просто игра, и что люди не игрушки.

Токсиков все больше и больше попадалось на моем пути. Они пытались использовать меня, обмануть или сделать дурные дела. Я стал осторожным и начал прятать свои закладки глубже. Иногда, чтобы не привлекать внимание, я использовал тайники или давал дозняк наркоманам, которые я знал, что они не подведут. Мне хотелось верить, что когда-нибудь мы сможем создать комьюнити, где люди не будут играть в игры, а просто продолжать свой путь. Мои колеса начали терять воздействие на меня, и токсики стали искать новые закладки. Я заметил, что моя реальность уже слишком искажена, и я не знаю, что происходит вокруг на самом деле.

Теперь я сижу здесь, пишу этот текст и думаю о том, как я купил мефедрон и перестал слушать чушь в школе. Мы должны найти свой путь, который не будет зависеть от колес, закладок и димедрола.

Итак, если у вас есть выбор между туманным путем и реальностью, то выбирайте последнюю. Это ваше лицо, это ваша судьба. Так что заморочьтесь и идите к своей цели. Ведь только вы сами можете изменить свою реальность.

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!